«Леся Українка – поетична квітка України»

Все, все покинуть, до тебе полинуть, —
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!

Л.Українка

       25 лютого ми відзначали 145-річчя з дня народження Лесі Українки. Леся була великою геніальною поетесою, мужньою жінкою з силою духу, таланту, та любові до України. З цієї нагоди в релакс-кафе «Бібліографиня» зустрілися відомі жінки Надвірнянщини — представниці громадського об‘єднання Союзу Українок, бібліотечні працівники і активні відвідувачі бібЛЕССССЯліотеки.
Народилася. у Новограді-Волинському 1871 року. Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько — юрист — багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки, була музика. “Мені часом здається, — писала вона, — що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт”. Цей “жарт” — початок туберкульозу, з яким вона боролась усе життя. Вона не корилася злій долі, навпаки, слабка тілом, стала сильною духом. Ввесь свій біль, свою тривогу вона переливала у вірші та свої музичні імпровізації.
Леся була жінкою з ніжною і щирою душею, відкритою до всього світлого і доброго. І як уже любила вона когось то до останнього подиху. Про це свідчать її стосунки з Сергієм Мержинським. Що це було ? Дружба? Кохання! Мука? Мабуть, все разом!
Над загадкою кохання розмірковували протягом віків філософи, математики, медики, хіміки, психологи, які намагалися осягнути таїну людських почуттів. «Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість. В світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то зовсім не варто було б жити». До цих слів, надиктованих зболілим серцем, варто прислухатися, адже їх вимовила жінка, яка вміла любити по-справжньому…  Вони познайомилися у Ялті к 1897 році. Відома вже на той час українська поетеса та не менше відомий у своїх колах соціал-демократ, син офіцера із старовинного білоруського роду. Обидва приїхали лікуватися від тяжкої хвороби. У Лесі — з дитинства хворі кістки, у Сергія — легені. Вона — ніжна, тендітна, але внутрішньо незламна, він — інтелігентний, сповнений благородних поривань син армійського офіцера. Їм подобалося прогулюватися ялтинськими вулицями, милуватися чудовими кримськими пейзажами, вдихати цілюще морське повітря, неспішно розмовляти про мистецтво, поезію, життя… Леся-Лорочка, як звав її Сергій, вже тоді пересувалася за допомогою палиці, але відмовити йому у прогулянках до Ай-Петрі, незважаючи на біль у тілі, не могла. Як ніжно тримав він її під руку, підтримуючи, аби не впала! А їй нічого не було потрібно окрім того, щоб він був поруч…
Місяць минув, як один день, і Лесі залишалося у самотині блукати по тим місцям, де вони були удвох, подумки розмовляти із коханим, і згадувати … Вона вже тоді розуміла, що її кохання є безнадійним з самого початку? Вона ніколи не буде його дружиною, не народить йому дітей, вона не має права навіть на поцілунок… Крім найголовнішого для Поета — музи… Пам‘ять про свою любов до Мержинського Леся пронесла через усе своє життя, і туга за коханням, яке так і не стало долею, ятритиме душу до останнього її подиху. Пісню великої любові, великої ненависті і великої непокори Леся виклала в драмі «Одержима».
Вершиною творчості письменниці є драма «Лісова пісня». Головна героїня драми-феєрії Мавка — не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. «Лісова пісня» утверджує людську мрію, високі почуття, перемогу краси життя над бездуховністю.
Затаївши подих і хвилювання, гості слухали і проникливо читали поезію Лесі Українки. За круглим столом велася цікава пізнавальна дискусія про малодосліджені сторінки життєвої і творчої спадщини Лесі Українки. Активними співрозмовниками були: Зузанська Ганна Михайлівна, Мохнач Ганна Михайлівна, Людмила Михайльчук, Олександра Лук‘яненко, Ольга Роса, Світлана Гнатів і інші.

 меню кафе-релакс

лауреати премії  ім. Л. Українки

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.