«Чорнобильська трагедія у наших серцях» …

Чи знаєш ти, світе

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!..

                           (Б.Олійник)

220px-Пам'ятник_пожежникам-ліквідаторам_аварії_на_ЧАЕС,_Чорнобиль,_біля_пожежної_частиниЧорнобиль… Для мільйонів українців та жителів країн пострадянського простору це слово назавжди закарбувалося у пам’яті, стало синонімом небезпеки, понівечених доль, невимовного жалю та довічного болю. Ця трагедія не тільки забрала життя та здоров’я тих, хто першим кинувся на боротьбу з лихом, вона і сьогодні нагадує про себе пустими населеними пунктами, землями, які на довгі роки виведені із господарського користування, тисячами скалічених душ.

            26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

            Ось вже 30 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки Чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

            А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко Прип’ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п’ятниці на суботу і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.

            «На розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю, як чорні сльози цього многогрішного століття. З руїни реактора виривається в небо стовп зловіщого вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами…

            Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині його утворюється освітлена куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору» – так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник Володимир Яворівський у повісті “Марія з полином у кінці століття”.

            У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум’я у вигляді ядерного гриба мешканці Прип’яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п’ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.

         Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов’язок.

     Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.

            27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську клінічну лікарню № 6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти В.Ігнатенко, В.Тищура, М.Титенок, сержант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В.Правику та В.Кібенку присвоєно звання Героїв. Цього звання удостоєний і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові   нагороди  також  отримали  467 працівників пожежної охорони. На сьогоднішній день жодного із тих п’ятидесяти пожежників немає в живих. Усі вони пішли у вічність, а їхні імена вкарбовані у пам’ять землян.

            На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об’єкта “Укриття”, який заховав залишки зруйнованого реактора. Це – робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.

     Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці – солдати лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.

           На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.

           На жаль, з ліквідацією аварії на атомній, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території. Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило Білорусь, Росію, окремі райони Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, майже всі країни Західної Європи. Кажуть, що Чорнобиль викинув багато Хіросім.

            Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип’яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора – у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.

            Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.

            Це була страшна евакуація. До міста Прип’ять в неділю, 27 квітня прибуло більше 2 тисяч автобусів. Їх підганяли до будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише документи і гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси і їх назавжди вивозили із рідних домівок. Селили спочатку де тільки можна – в санаторіях, таборах, лікарнях. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров’я. Почалося екстрене будівництво будинків для поселення людей.

          Задля збереження здоров’я в те літо всіх дітей із Києва та прилеглих районів було вивезено на південь України.

          Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт по спорудженню “саркофагу”, перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.

          Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Це може привести до значних викидів. Адже, за офіційними даними всередині реактора знаходяться 95% радіоактивних речовин від тієї кількості, що була на час аварії. Сьогодні йде будівництво так званої “арки”, яка накриє сучасний об’єкт “Укриття”.

       Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

          Віртуальна виставка «Чорнобиль – це наш біль і пам’ять»  є даниною пам’яті всім хто не дожив до наших днів, а також всім ліквідаторам, які зараз з нами. Вона – пересторога для прийдешніх поколінь.             Представлені  документальні матеріали, художні твори, публіцистичні нариси.

image12Чорнобиль. Дні випробувань: Книга свідчень [Текст] / упоряд. В.Г.Шкода. – К.: Рад. письменник, 1987. – 470с. Ця книга – збірник документальних, публіцистичних і художніх творів письменників і журналістів, котрі розповідають про те, як спільно, натхненний «чуттям єдиної родини», долав наш народ тяжкі наслідки аварії на ЧАЕС, мужньо і самовіддано боровся з грізними силами атома, що вийшли з-під контролю, відроджує до нового життя вражену радіацією землю, міста і села і саму атомну станцію. У збірнику також уміщені інтерв’ю з відомими вченими, що висвітлюють деякі небайдужі для нас питання віддалених наслідків аварії, перспективи розвитку атомної енергетики в нашій країні, подана детальна хронологія пам’ятних подій. Збірник розрахований на масового читача.

IMAG1744Возняк В.Я.  Чернобыль: события и уроки. Вопросы и ответы [Текст] / Возняк В.Я., Коваленко А.П., Троицкий С.Н. – М.: Политиздат, 1989. – 278с.: ил.    В справочнике дана информация по вопросам, связанным с аварией на чернобыльской АЭС. В основу ответов положены выводы Правительственной комиссии расследовавшей причины аварии и организующей работу по ликвидации ее последствий, а также доклад советской стороны на совещании экспертов МАГАТЭ.

FACE_Page_smПроблеми Чорнобильської зони відчуження: Науково-технічний збірник [Текст] / вип. 3. – К.: Наукова думка, 1996.

            Збірник містить результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт в Зоні відчуження ЧАЕС, які направлені на розробку технологій, устаткування і приладів для поводження з РАВ та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на вивчення складу і будови твердо фазних носіїв активності ґрунту Зони відчуження, трансформації форм продуктів розподілу радіонуклідного складу паливних випадінь в ближній зоні ЧАЕС, просторовому розподілу радіонуклідів та на вирішення інших проблем радіоекології. Велика увага приділяється медико-екологічним проблемам впливу наслідків аварії на флору, фауну і здоров’я людини, умови праці і стан захворювання робітників, які працюють в зоні відчуження.

chern 034Медико-біологічні наслідки Чорнобильської катастрофи: Віддалені радіоекологічні та радіобіологічні проблеми і аналіз ефективності контрзаходів по захисту біо- та екосистем від наслідків Чорнобильської катастрофи [Текст]: у 2-х частинах / під заг. ред. Ю.О.Кутлахмедова, В.П.Зотова. – К.: МЕДЕКОЛ, 2000. – 293с.

Колективна монографія посвячена аналізу довгострокових радіоекологічних проблем в зоні впливу Чорнобильської аварії, вибору та оцінці контрзаходів по захисту екосистем і населення від її шкідливих наслідків. Дана монографія виконана у рамках НДР консорціуму МНДЦ БІО-ЕКОС з МНС України по договору 25/9-79 по темі «Систематизація результатів вивчення радіоекологічних та медико-біологічних наслідків аварії на ЧАЕС та інших техногенних аварій відносно їх практичного використання і розробки методів по зниженню негативних ефектів катастроф для екосистем та населення» (Науковий керівник д-р біол. наук, проф. акад. НАН України Д.М.Гродзінський).

chern 038Чорнобиль. Зона відчуження: Збірник наукових праць [Текст] / під ред. В.Г.Бар’яхтар. – К.: «Наукова думка», 2001.

Подано результати оригінальних досліджень з ключових питань радіоекології та радіаційної медицини, виконаних фахівцями різних установ та відомств України, які впродовж 15 років вивчали вплив радіаційного фактору на біоту Чорнобильської зони відчуження. Проаналізовано й узагальнено авторські дані з найактуальніших проблем з позиції сьогоденних фундаментальних і прикладних наукових надбань. На особливу увагу заслуговує розділ, присвячений оцінці стану та характеру забруднення ґрунтів, води і рослинності, міграції радіонуклідів по трофічних ланцюгах, формуванню доз опромінення. Вагомий внесок результатів радіобіологічних досліджень. Встановлено радіогенні ушкодження та зміни структур, метаболізму, функцій важливих систем та організму загалом, на основі чого пояснено негативний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на людину. Вперше наведено широко планові дані клінічних, епідеміологічних і гігієнічних спостережень. Об’єктивний і неупереджений авторський аналіз їх вказує на істотне збільшення частоти як онкологічних, так і загальносоматичних захворювань у різних категорій опромінених. Висновки та результати обговорення досліджень виважені й науково обґрунтовані.

завантаженеАнтонов В.П. Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здоровье [Текст] / В.П.Антонов. – К.: О-во «Знание» УРСР, 1989.  – 112 с.

В книзі даються аналіз, оцінка та прогнози медико-біологічних наслідків Чорнобильської аварії. Розглядаються проблеми стресу, з якими мало знайомі не тільки широкі верстви населення, але і вчені та медичні працівники.

image3Вірина Л.А. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь  [Текст] / Л.А.Вірина; [післясл. В.Бердова]. – К.: Молодь, 1989. – 192 с. – (фотоіл.).

За подвиг під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС начальникові чати воєнізованої пожежної частини №2 лейтенантові Володимиру Правику, про якого розповідається в цій книжці, посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.

9Гейл Р.П. Останнє попередження: Спадщина Чорнобиля [Текст]: документальна повість [пер.з англ.. В.Романця; післямова Д.Гродзінського] / Роберт Гейл, Томас Гаузер. – К.: Молодь, 1989. – 160 с. Документальна повість відомого американського профессора Р.П.Гейла, написана у співавторстві з адвокатом Т.Гаузером, присвячена ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і особистій участі вченого у лікуванні потерпілих.

Лябах Микола. Ймення зорі Чорнобиль [фотоальбом] / Микола Лябах– Чорнобиль: Чорнобильінтерінформ, 1996. – 233 с. У фотоальбомі вміщено фотографії, які були зроблені відразу за квітневим вибухом, і після, в часи ліквідації наслідків аварії. Документальна книга розкриває найстрашнішу правду про Чорнобиль.

image4Даєн Л.А. Чорнобиль – трава гірка [Текст]: [докум. повість] / Л.А.Даєн; худож. оформл. Ю.С.Ботнара. – К.: Веселка, 1988. – 176 с.: іл.

Документальна повість про Героя Радянського Союзу, начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів – пожежників, які вночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогняною стихією і погасили пожежу на станції.

image8Мужність і біль Чорнобиля [Текст]: повість – хроніка. –  К. : Молодь,  1988.  – 144 с.: фотоіл.

Ця книга – данина пам’яті загиблим, вияв палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.